Гикавка, що не проходила: історія моєї пацієнтки

Зазвичай такі звернення нечасті, бо більшість із нас звикла чекати, поки гикавка мине сама. Але цього разу вона справді була наполегливою. Пацієнтка спробувала і воду пити, і дихання затримувати, навіть цукор їсти – безрезультатно.

Я заспокоїла її та пояснила, що гикавка виникає через судомне скорочення діафрагми і міжреберних м’язів. У більшості випадків вона минає швидко, але якщо триває понад 48 годин або часто повторюється, це вже привід звернутися до лікаря.

Ми поговорили про прості методи, які дійсно можуть допомогти:

• розмірене дихання із рахунком

• затримка дихання

• дихання в паперовий пакет

• обійми колін або маневр Вальсальви

• смоктання льоду чи лимону

Щоб виконати маневр Вальсальви, спробуйте видихнути, затиснувши ніс і тримаючи рот закритим.

Але я також розповіла, чому довготривала гикавка не завжди є безпечною. Вона може бути сигналом про більш серйозні порушення – наприклад, гастроезофагеальну рефлюксну хворобу, діафрагмальну грижу, інсульт або навіть новоутворення головного мозку.

Ми домовились поспостерігати, і якщо симптом не зникне, зробити додаткові обстеження. Бо навіть такий, здавалося б, дріб’язок, як гикавка, іноді є підказкою, що організм хоче сказати щось важливе.